Стаття для журналу «Україна» присвячена Борису Болотову - БОРИС БОЛОТОВ :: Официальное представительство

Стаття для журналу «Україна» присвячена Борису Болотову

Опубликовано в Биография

СНПЧ А7 Уфа, обзоры принтеров и МФУ

Чудеса, легенди, неймовірні розповіді супроводжують кожен шлях одного з небагатьох нині живих чарівників, кого називають Український Ейнштейн. З ним, на відміну від його чисельних публікацій, познайомитися доволі важко, бо, не зважаючи на колись шалену популярність, нині він відгородився від усілякої громадської діяльності та усамітнився з рідними і однодумцями для суто наукових вишукувань, розповідає Неллі Верховська у рубриці Портрети.

Є у нашій країні людина, яка має стільки наукових досягнень, скільки не снилося кільканадцяти десятків визнаних винахідників всіх часів. Він відкрив власну медицину, біологію, фізику та хімію. У його таблиці хімічних елементів їх ледве не у сотню разів більше ніж в таблиці Менделєєва, поруч з якою вона й висить сьогодні у музеї ім. Зелинського в Москві, його теорії були та є настільки парадоксальними і водночас корисними, що просто неймовірно, як одна людина змогла стільки зрозуміти за своє, хоч й доволі довге, життя. Мова йде про Бориса Васильовича Болотова — вченого, який за свої 77 років встиг розробити теорію безсмертя, принцип парності у будові людського тіла, детально описав невідомі досі лікувальні рослини та багато тисяч рецептів знищення недругів нетрадиційними способами. Також на його рахунку приголомшливе відкриття холодного ядерного синтезу — способу отримання енергіїза рахунок атомних реакцій (є відповідні свідоцтва). Потім були вісім років вимушеного десиденства з 1982 по 1990: відсидів у радянських таборах в колонії суворого режиму за звинувачення у тому, неофіційно кажучи, що «сильно розумний». Там він часу не гаяв та створив систему здорового харчування для засуджених, апарат для ядерних трансмутацій елементів та написав докторську дисертацію по штучному інтелекту. Ледь-ледь встигнувши вийти з зони одразу потрапив в академіки Російської академії наук, а нещодавно, у відкритій промові, проголосив про створення власної Всесвітньої академії, яка має назву Істинної академії наук. Болотівська академія, як їй і слід з назви, займається пізнаванням істини у 384 наукових напрямках, які також винайшов вчений і з яких, на його думку, істина, по-перше, складається, а, по-друге, цей підхід революціонізує всю світову науку. Така унікальна й безпрецедентна установа може, по словам засновника, керувати всіма науковими організаціями світу.

 

Щоб стати великим фізиком треба… ігнорувати навіть її шкільний курс

За такий незвичний спосіб мислення дорікають опоненти Болотову незважаючи на те, що його ідеями захоплювався академік Сахаров, під керівництвом якого наш вчений працював над своєю докторською дисертацією. Але він — не та людина, яка буде прагнути офіційного визнання, тому «доктором» так і не став, але своїм прикладом показав цікаву річ: може замість того, щоб витрачати час на притирання до наукового бомонду краще робити відкриття? Болотов поклявся, що не дозволить собі марних зусиль й спрямування своєї енергії в нікуди. Тому він й присвятив себе більш високій цілі, ніж досягнення формальних звань та посад. Саме тому він й має на сьогодні більш ніж 350 винаходів, 20 відкриттів, на які зроблені заявки в Держкомітет по справам відкриттів і винаходів і 150 творінь, які занесені в Державний реєстр СРСР. Також він має медалі «винахідник СРСР» та «Винахідник року СРСР».

Коли я потрапила до його будинку, — це найдивніша споруда на приміській вулиці, що має напівскляний дах та оснащена приладами, про призначення яких годі й здогадуватися, — мене вразила концентровано-булгаківська атмосфера помешкання: ніби якась прозора тінь таємничої вічності коливалася у повітрі, а з під печі, якщо то, справді піч, а не черговий болотівський космічний корабель, щосекунди можна було очікувати появи будь-якої фантастичної істоти. Стіни, стіл, посуд, були мовбито намальовані, а внутрішнє планування оселі зміг би відтворити на папері, мабуть, лише дуже дипломований проектувальник. Сам Борис Васильович виглядає як ефемерний середньовічний чаклун, а його жінка, Неллі Андріївна, ніби уособлює епоху, що канула в лету після того, як в історію нашої держави увірвались «пархаті більшовистські козаки».

Головне, чим докоряють Борису Васильовичу — його технології занадто складно сприймаються сучасниками. Сьогодні Болотовські машини та ідеї не мають аналогів у світі й вражають уяву. Так, вчений продемонстрував мені дію деяких з останніх своїх винаходів: апарат, який здобуває вологу з повітря: маленька коробочка з проводками була підключена на моїх очах до електромережі й через деякий час з неї почала накапувати водичка! При умові долучення потрібної потужності такий прилад, за розрахунками вченого, зможе добувати приблизно десять літрів води на годину, окрім цього він «попутно» виділяє тепло та іншу енергію. Подібна можливість є найдорожчим подарунком у життєнеобхідному сенсі за значенням, пристроєм для тих місцин, де має місце нестача води. Тобто, якщо конденсація пароподібної води з повітря буде доступною, вона вирішить проблему сухи по всьому світі, бо навіть й над дуже палючими місцинами літають хмарки, що містять океани води, на які й робить науковий замах Борис Васильович Болотов. Далі був показаний прилад, який є не чим іншим як маленьким ядерним котлом, який працює за принципом простого термоелементу і живиться імпульсами до мільйону ампер в наносекунди, та виділяє тепла у тисячу разів більше ніж це спостерігається у звичайних обігрівальних пристроях. Тобто, споживаючи енергії як побутова лампочка, він працює ефективніше ніж багато потужних нагрівачів.

Після цього Борис Васильович розповів про ще одну технологію, практичне значення якої полягає у передачі енергії та інформації по воді й забезпеченні можливості для певних конструкцій відштовхуватися від водяної поверхні без додаткових засобів, вінтів тощо. Вже були проведені відповідні випробування і складені офіційні акти, що підтверджують неабияку прикладну спроможність цієї технології. Імовірно, таке диве, було б ідеальним для застосовування у воєнній промисловості.

Потім Болотов розповів як за допомогою ферменту на основі чистотілу він позбавив чималу сільськогосподарську місцину від нестерпного смороду, хоча там повітря було наскрізь просякнуто повівами величезного свинарнику, й дихати буквально не було чим. А наш винахідник не лише знищив неприємні пахощі, а й оздоровив навколишнє середовище від гнильних бактерій. Таких аграрних досягнень у Болотова багато, так він згадав, як за допомогою власних розробок спромігся на 200 гектарах виростити у п'ять разів більше цукрового буряку.

На питання про те, чому більшу частину його винаходів він навіть не намагається запатентувати, Болотов, посміхнувшись та блиснувши очима, відповів: «я що, дурень?» На думку винахідника у нашій державі, та й у всьому пострадянському просторі, немає умов для гідного захисту інтелектуальної власності, а патентування — то винахід західних демократій, який є не захистом, а загрозою для власника відкриття тому, що розкриває його секрети. Зважаючи на це, патентувати винаходи, на думку вченого — дурість, адже се означає що авторські відкриття будуть безкоштовно використовувати сторонні люди. Система патентування, як вважає Болотов, розроблена горезвісним капіталізмом, щоб вижимати всі знання та наукові таємниці з людей і нічого їм за те не платити. Що ж, такий сумний висновок цілком підтверджений — як свідчать й інші винахідники, в нас, справді, немає, поки що, гідної системи захисту інтелектуальної власності.

Ось тому остання наукова праця Болотова, що містить нові винаходи та на 650 сторінках розкриває грандіозне багатство знань, поки що, не побачить світ, бо її автор впевнений, що все це не потрапить до тих, хто зможе з щирим серцем черпати з його джерела, а опиниться десь далеко за межами слов'янської батьківщини. Й така позиція тверда, навіть незважаючи на те, що за дану публікацію різні «акули» пропонували Болотову спочатку 100 тис. доларів авансу, а потім ця сума збільшилася до мільйону. Але знання, які хоче великий майстер передати всьому людству не можна навіть й оцінити у грошовому еквіваленті, тому залишається просто чекати, коли ми, сучасники вченого, або, навіть, наші нащадки, зможемо кинути на моральні важелі буття дещо набагато цінніше за гроші.

Споглядання медицин з позиції Болотовської Істини

Як народиться повторно, не вмираючи, за рахунок оновлення системи органів всього організму? Існує теорія, що це можливо завдяки Болотовському принципу парності, який полягає у тому, що у людині всього по два: дві руки, дві ноги, двоє очей, два вуха, два легені, дві нирки, і навіть два серця — друге, праве серце, звичайне й недорозвинене, але воно є; й печінки у людини, виявляється дві: підшлункова залоза — це, фактично, друга печінка; і шлунку теж два, і статевих органів у кожного два, чоловічий і жіночий (один недорозвинений, й тому, як виявляється, гермафродит взагалі-то — нормальна людина!) Ось чому, на думку вченого, «офіційні» медики не лікують багатьох хвороб — вони не враховують цього принципу парності.

У 2005 році в Україні під роботу Бориса Васильовича створили Інститут здоров’я і довголіття імені академіка Болотова. У Кракові, вже давно було створено європейський інститут ядерних випробувань, який також носить ім?я нашого визначного співвітчизника. Зараз Болотов розширює та вдосконалює методики регенерації людських органів. Ці регенеративні розробки, як вважає винахідник, доводять те, що безсмертя — реальне. Воно досягається, на думку вченого, шляхом періодичної заміні, кожні 40 років, так званої «клітини-лідера», що знаходиться у центрі людського організму. Тобто ця теорія базується на клітинному омолодженні. Одним з шляхів досягнення цієї зірки принадного щастя є заміна «клітки-лідера» у чоловіка на яйцеклітину його дружини. Дружині, відповідно, слід міняти того лідера, узявши для цього у чоловіка сперматозоїдну клітину. Таким чином, сенс шлюбу по Болотову наступний: чоловік і дружина можуть відроджувати один одного, причому цей процес може відбуватися без кінця.

Ось й Біблію з точки зору науки ще раз пояснили: може справді звідти там міститься заповідь подружньої вірності. Бо, якщо тут немає помилки, варто лише усвідомити, що тільки оця жінка або лише даний чоловік дарує тобі безсмертя — і навіть примара думки про те, щоб «скакнути в гречку» буде викликати лише відразу. Ще однією дивиною у «безсмертному» сенсі, за Болотовим, є поважне відношення до такої особливої рідини, як шлунковий сік. Адже саме він не тільки перетравлює їжу, а й, всмоктуючись в кров, розчиняє відмерлі, і старі клітки, а таких збирається за добу до кілограму. Також, для довголіття корисно враховувати те, що живучи поблизу Чорнобильської зони, необхідно поклопотатися про регулярне виведення радіонуклідів з організму. Краще всього, на думку вченого, очищує організм від радіонуклідів фермент чистотілу.

Навіть у сумній пригоді завжди є позитив

Дана теза витікає з того, що навіть у такому страшному місці як криворізька колонія суворого режиму, наш чарівник примудрився досхочу «почаклувати». Він винайшов там тюремний еліксир здоров?я: бурду з місцевих псевдо харчів Болотов закопував за бараками у землю в порожніх банках, додавав туди води, хліба й цукру або просто кору, відчухрану від дощок, та отримував через деякий час продукти бродіння, які мали дивну властивість профілактувати захворювання. Ото був так квас! Куди там сучасному у пластикових пляшках.

Незважаючи на те, що й ув'язнений він вхитрявся жити так, як не додумувалися багато хто з його вільних сучасників, Болотов успішно «зробив ноги» з того «санаторію», якому, як вже зазначалося подарував власноруч створений низькотемпературний ядерний реактор, який тюремне начальство довго мало лише за модернову піч, що функціонувала у літейному цеху та обігрівала його. Й хоча та втеча з тюрми далеко не привела, але її наслідки послужили фундаментом для винаходу методики відновлення обморожених кінцівок, яку Болотов й випробував на собі повернувшись до зони після короткочасних лютневих блукань у довколишніх снігах. Звідти він й вміє не тільки рятувати кінцівки від ампутації, але й, вирощувати нові пальці! Схема цього процесу включає застосовування солі з алое, вони захищають від бродильних процесів і надійно регенерують тканини. Навіть у разі важкого обмороження і опіків можна уникнути ампутації, використовуючи запропоновану методику. Ось так, на думку вченого, можна будь-яку гангрену зупинити за 2-3 тижні. Але, незважаючи на такі успіхи, й те, що офіційна медицина поки що, не дійшла до ефективного вирішення подібних проблем, методика Болотова повсюдно не застосовується, хоча цей унікальний спосіб лікування, за висновками нетрадиційних медиків, здатний зробити справжній переворот. 

Такий насичений у науковому сенсі тюремний етап в житті Болотова доводить: все, що з нами відбувається — не випадковість. На все є своя причина та шанс на особистісний зріст, безвідносно до віку випробуваного, просто потрібно належним чином це використати.

Резюмуючи викладене можна припустити, що якщо виробництво цих приладів справді може надати людству переваги, у яких, впевнений вчений, — це створить справжній науковий вибух та зробить великий стрибок сучасного буття у майбутнє. Саме так вважає й одна частина його колег вчених, а інша, й досить значна кількість, не лише не признають, а й сміються з болотовських технологій, наголошуючи, що то або вигадки, або просто випадки. На чий бік пристати можна вирішити якщо зрозуміти, що офіційна наука ґрунтується на позиції наслідування та розвитку вже уторованих наукових шляхів. Тобто, вона складається зі сходів, що ними є талмуди сторіччями перевірених класичних авторитетів у науковому світі. З цієї точки зору, дійсно, Болотов не може існувати, бо його витвори походять не з минулого, а може, з занадто далекого майбутнього.

Наостанку зазначимо, що сам пан Болотов не тільки байдужий до власної слави та визнання, а й був би радий, якщо б про нього знали ще менше у широких колах, ніж це має місце зараз, хоча він і випустив більш ніж 1 120 наукових праць і публікацій, й працює нині у Інституті автоматизованих систем Української академії наук. Це бажання не привертати до себе увагу склалося внаслідок чисельних гонінь, яких він зазнавав упродовж всього життя. Як було сказано у відомому фільмі «…мене багато били, при чому за те, за що потім давали звання та нагороди, але налякали на все життя…» Борис Васильович, на відміну від рязанівського героя не хоче «висовуватися» не тому, що боїться, а внаслідок чіткого усвідомлення, що для його дарів людству просто ще не настав час.

А поки що Болотов є символом боротьби за розширення меж можливостей людини, тому ми й пишемо про нього та його витвори сьогодні, бо як очевидці неймовірного, можемо засвідчити — чудеса на світі існують, їх багато, але не всі мають сміливість повірити в них. Тому, будьмо мудріші, счастливіші та пізнаваймо нове, навіть у дуже знайомих речах.

Неллі Верховська. Журнал «Україна», 2007

Моя Хата

Жми "Нравится" и читай новости в Facebook
Официальное представительство в Украине